Рак верхніх
сечовивідних шляхів

Фактори ризику та симптоми

• куріння — головний фактор ризику;
• контакт з ароматичними амінами (хімічне, фарбувальне, гумове виробництво);
• рак сечового міхура в анамнезі;
• спадковий синдром Лінча (особливо якщо в родині були рак товстої кишки чи ендометрію).

Найчастіший симптом — кров у сечі, іноді біль у попереку через порушення відтоку сечі. Будь-яка кров у сечі — привід для обстеження у уролога.

Діагностика

• КТ-урографія — основний метод;
• цистоскопія — щоб виключити одночасну пухлину сечового міхура;
• цитологічне дослідження сечі;
• уретероскопія з біопсією — уточнює вид, розмір і ступінь злоякісності пухлини.

За результатами пухлину відносять до низького або високого ризику: враховують розмір, кількість вогнищ, ступінь злоякісності за біопсією та дані КТ.

Лікування

• пухлини низького ризику — органозберігаюче лікування: ендоскопічне (лазерне) видалення пухлини через уретероскоп або резекція ділянки сечоводу з реімплантацією;
• пухлини високого ризику — радикальна нефроуретеректомія: видалення нирки разом із сечоводом і ділянкою стінки сечового міхура навколо його гирла. Зазвичай її виконують лапароскопічно;
• після операції часто одноразово вводять хіміопрепарат у сечовий міхур — це знижує ризик рецидиву в міхурі;
• при поширених стадіях — системна терапія за рішенням онкологічного консиліуму.

Після лікування важливе регулярне спостереження: цистоскопія та КТ за графіком, бо пухлина може з’явитися в сечовому міхурі або в іншій нирці.

Часті питання